УРОК 8. РАНИ. ТРАВМИ. ІММОБІЛІЗАЦІЯ ПЕРЕЛОМІВ. ТРАНСПОРТУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ

РАНИ Рани - порушення анатомічної цілісності тканин (у тому числі внутрішніх органів), викликане зовнішнім механічним впливом. Незначні рани - подряпини або поріз.

 Ознаки: біль зяяння кровотеча пошкодження шкірних покривів і тканин організму  

Перша допомога: 

1. Промийте рану прохолодною і чистою водою (якщо рана сильно забруднена, промийте її з милом з метою запобігання зараженню). 

2. Накладіть чисту пов’язку. 

Увага! Якщо в рані є сторонній предмет, не видаляйте його.

 3.  Підготуйте два об’ємних валика з тканини. 

4. Обкладете чужорідне тіло валиками так, щоб максимально знерухомити його. 

5.  Закріпіть валики і чужорідне тіло за допомогою пов’язки (пов’язка не повинна бути занадто тугою). 

Проникаючі поранення грудної клітини

Ознаки і симптоми: 

• утруднене дихання;
• кровотеча із відкритої рани грудної клітки;
• всмоктуючий звук з рани при кожному вдиху;
• сильний біль в ділянці рани;
• кровохаркання.

 Перша допомога: 

• закрийте рану пов’язкою, що не пропускає повітря (можна викори-
• стати шматок поліетиленового пакета);
• закріпіть пов’язку лейкопластирем або скотчем з трьох боків, один з
• її країв залиште відкритим.

 Увага! У разі вогнепального поранення обов’язково перевірте місце можливого виходу кулі. 

При пораненні грудної клітини постраждалому треба надати положення напівсидячи.

Поранення черевної порожнини

• при пораненні черевної порожнини, якщо випали внутрішні органи не вправляйте їх назад
• накладіть чисту пов’язку
• Укласти хворого на спину із зігнутими в колінах ногами
• Холод біля рани
• Не давати води
• При пораненні черевної порожнини постраждалому треба надати положення лежачи.

ТРАВМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ 

Травми опорно-рухового апарату дуже поширені. Вони виникають за різних обставин: при падінні, незграбних або раптових рухах, автомобільній аварії, тощо. 

Перелом — це порушення цілісності кістки. Він може бути повним і неповним, закритим або відкритим. Для відкритого перелому характерна наявність рани. Він найбільш небезпечний, бо існує небезпека занесення інфекції в рану або крововтрати. При закритому переломі, який при травмах буває частіше, шкірний покрив залишається неушкодженим.  

Вивих — це зміщення кістки відносно її нормального положення в суглобі. Дія великої сили, що призвела до вивиху, може також спричинити перелом кістки та пошкодження близько розташованих нервів і кровоносних судин. Вивих зазвичай легко виявити завдяки видимій деформації суглобу, яку добре видно.

Розтягнення і розрив зв’язок відбувається у разі надмірного навантаження на суглоб. Важкі форми розтягнень викликають сильний біль при незначному русі суглоба. Найбільш поширеними є розтягнення зв’язок гомілкового та колінного суглобів, пальців і зап’ястя.

 Розтягнення м’язів і сухожиль зазвичай викликаються підняттям важких речей, надмірною роботою м’язів, різкими і незграбними рухами. Якщо цим травмам не надавати відповідної уваги, то розтягнення м’язів може стати хронічним, особливо в ділянці шиї, попереку чи стегна.

Ознаки та симптоми: 

• біль;
• набряк;
• порушення звичайної рухової функції;
• можлива зміна кольору шкіри;
• деформація;
• зовнішня кровотеча (відкритий перелом);
• відчуття хрусту в кістках або тріскотливий звук у момент отримання травми.

 Перша допомога: 

• спокій;
• забезпечення нерухомості пошкодженої частини тіла;
• холодний компрес на місце травми;

Іммобілізація — це забезпечення нерухомості пошкодженої частини тіла за допомогою різноманітних шин. Шини накладаються для зменшення болю, запобігання додаткових ускладнень, зменшення ризику додаткової кровотечі, запобігання переходу закритого перелому і відкритий, тощо. 

Види шин: 

• анатомічні;
• м’які;
• жорсткі;

Правила накладання шин: 

1. накладається без зміни положення пошкодженої частини;
2. одночасно повинна охоплюватись ділянка пошкодження і суглоби, розташовані вище та нижче цієї ділянки;
3. фіксується вище та нижче ділянки пошкодження;
4. до і після накладання шини перевірте пальці, вони повинні бути теплі на дотик,
5. нігті мають бути рожевими;
6. при скаргах на заніміння ослабте пов’язку.

ТРАВМИ ГОЛОВИ І ХРЕБТА

Травма голови може призвести до зміни функції пам’яті, емоцій і  мови. У разі пошкодження ділянки мозку, що контролює відповідну частину тіла, ця частина може назавжди втратити свої функції. 

Травма хребта може спричинити тимчасові та постійні паралічі, втрату чутливості, функцій руху, а також смерть. Ознаки і симптоми травм голови і хребта можуть проявлятися відразу або через деякий час після травми.

 Небезпечні травми найбільш можливі в результаті: 

1. падіння з висоти;
2. стрибків у воду;
3. нанесення сильного удару по голові або тулубу;
4. дорожньо-транспортної пригоди;
5. вибуху.

Ознаки і симптоми: 

• зміна рівня свідомості, сонливість, затьмарення свідомості, непритомність;
• сильний біль або тиск у голові, шиї або спині;
• поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг;
• втрата функцій руху частини тіла;
• незвичні бугристі новоутворення на голові або хребті;
• виділення крові або спинномозкової рідини з вух або носа;
• сильна кровотеча в ділянці голови, шиї або спини;
• судоми;
• утруднене дихання;
• нудота або блювання;
• зіниці різного розміру;
• втрата рівноваги;
• синці в області голови, особливо навколо очей та вух.
• порушення зору

Перша допомога: 

• викликайте швидку допомогу;
• підтримуйте руками голову постраждалого з обох боків у тому положенні, в якому ви його знайшли;
• слідкуйте за рівнем свідомості та дихання;
• підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

Увага! Не рухайте постраждалого, якщо до місця пригоди наближається швидка допомога.  

Якщо на постраждалому є захисний шолом, не знімайте його без необхідності!

ТРАНСПОРТУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ При невідкладних станах перша допомога постраждалому надається на місці пригоди, бажано без зміни положення його тіла, щоб не нанести додаткові пошкодження. 

Увага! Постраждалого можна переносити лише в тому випадку, якщо немає надії на швидке прибуття медичної допомоги або його потрібно терміново забрати з небезпечних для життя умов перебування. 

Під час вибору методу транспортування враховується: 

• ступінь небезпечності місця пригоди;
• вага постраждалого;
• ваші фізичні можливості;
• можливість отримання сторонньої допомоги;
• стан постраждалого,
• наявність допоміжних засобів (ноші, ковдра, тощо);
• час транспортування;
• дальність транспортування.

Основні правила транспортування:

1. якщо постраждалий в свідомості, завжди наперед пояснюйте йому, що ви збираєтеся робити, та просіть його допомагати вам;
2. транспортуйте постраждалого тільки якщо впевнені, що зможете це зробити безпечно для себе, постраждалого та помічників;
3. правильно застосовуйте механіку рухів тіла, тримайте спину прямо, головний опір робіть
4. на міцні м’язи ніг, а не спини;
5. йдіть обережно, маленькими кроками, завжди дивіться туди, куди йдете;
6. з особливою обережністю ставтеся до голови та шиї, не допускайте різких рухів в ділянці хребта;
7. за можливості не транспортуйте постраждалого самотужки, попросіть допомоги в оточуючих.

Намагайтеся виконувати ці рекомендації, проте пам’ятайте, що інколи першою необхідністю може бути швидке переміщення (наприклад, загроза займання авто при ДТП). 

 Транспортування поділяється на два типи: екстрене та планове.

Екстрене транспортування використовується, якщо існує пряма загроза життю постраждалого при якій необхідно швидко перемістити його,  удь-яким методом (як завгодно) у безпечне місце. 

Планове транспортування використовується, якщо постраждалий знаходиться у місці де не існує прямої загрози життю. Для реалізації будь-якого методу планового транспортування рятівник має час та засоби для підготовки постраждалого до транспортування.  

Приклад методу для екстреного транспортування: Найчастіше для екстреного переміщення застосовується прийом Раутека.

Послідовність виконання: 

1. Перебуваючи ззаду, рятувальник просовує руки через пахви потерпілого, згинає будь-яку руку потерпілого, хапається за передпліччя двома руками. 

2. Сідає навпочіпки, притискається до потерпілого. 

3. Випрямляє спину і встає. 

4. Якщо не вдається встати з прямою спиною, то відтягує потерпілого на колінах. 

5. Після переміщення для захисту постраждалого від холоду укрийте його плащем, курткою або ковдрою. Для захисту від спеки у літній час,  постраждалий розміщується у тіні. 

Увага! Під час транспортування постраждалого, яке виконують двоє або більше людей, потрібен керівник. Керує той, хто організує процес транспортування  

Інші приклади способів транспортування: 

• удвох — на схрещених руках;
• удвох — на стільці;
• учотирьох на ношах, на щиті, на ковдрі (край закатати в тугий валик і за нього нести).